Для користувачів



Точка зору

Як вам оновлена Смакота?
 

Зараз на кухні

На даний момент 70 гостей на сайті

Коментарі

RSS
Історія сервірування столу PDF Друк E-mail
Звичаї і традиції, щодо сервірування столу кардинально відрізнялися від теперішніх у стародавні часи і поступово змінювалися із зміною епох. Спробуймо зазирнути у глибину віків і уявити застільні ритуали стародавніх часів.
У VIII столітті ні скатертин, ні тарілок Єсвропа ще не знала, відтак їжу клали у заглибину у дубових столах. З XI століття до застільних прийомів почали допучкати жінок. За тогочасним етикетом за столом сиділи парами, тарілка і кубок подавалися не кожному гостеві окремо, а один прибор для пари. Присутність жінок за столами сприяла появі перших правил застільного етикету: за столом не рекомендувалося витирати власним одягом брудні жирні руки, проте можна було для цих цілей користуватися святковою скатертиною, якою на той час уже застеляли столи.
Середні віки (XII-XIII століття) і часи лицарства принесли свої закони і правила етикету. За столом заборонялося розмовляти з повним ротом, дами намагалися поїсти заздалегіть, щоб під час святкового застілля не приділяти увагу їжі, а слідкувати за кавалером і віддавати йому найкращі шматки їжі. Також з’явилися перші правила етикету, щодо ієрархії гостей за столом: господар займав чільне місце, за особливими столами сиділа його родина і найпочесніші гості, решта гостей займали місця на звичайних лавках вздовж стін. У XII столітті звичною їжею для більшості мешканців Європи були хліб, каша, бобові, яйця, вино. А от м’ясо вважалося привілеєм багатіїв. Споживали м’ясо (зазвичай дичину) під час застіль прямо руками, розрізаючи смаженину ножем. Відтак, миття масних рук стало справжнім ритуалом. Столовими приборами того часу були ніж і ложка, проте їх кількість була обмеженою, тому часто гості приносили для застіль свої прибори.
У XIV-XV столітті почали набувати обертів мануфактурні виробництва, відтак з’явився цілий клас бюргерів, людей простих за походженням, однак статки дозволяли і їм тяжіти до розкоші. Тому у домах багатих торговців з’явилися атрибути, які до того часу були притаманні лише вітальням і обіднім залам знаті: солонки, столові ножі і ложки, кубки.
Змінювався і ставав аитонченішим і застільний етикет: обідні зали і столи почали прикрашати гірляндами з квітів. На гостей чекали не лише столи багаті наїдками, але й дорогі подарунки.
З XVI століття у Європі починає набувати широкого вжитку виделка, яка почала свою мандрівку столами європейців з Венеції. Загалом, куьтура застілля збагачувалася, чому сприяв розквіт Ренесансу. З’являлися нові прибори: спеціальні таці для смаженини, супниці, тарілки з олова, срібла і навіть порцеляни. Під час святкових застіль зали і столи не лише прикрашали квітковими гирляндами, а й почали використовувати спеціальні вази для квітів.
З XVII століття столові прибори почали набирати вигляд і форму, знайомі нам і донині. Виделку почали широко використовувати в якості столового прибору на рівні з ножами і ложками, також вона набула звичного нам вигляду - 4 злегка загнуті зубці. Також бурхливо розвивалися мануфактури з виготовлення столового посуду: в Богемії з’явилися фабрики, де навчилися виробляти скло, близьке до кришталю, наприкінці століття (у 1695р.) у Франції винайшли керамічну порцеляну.
Відтак з XVIII століття порцеляна починає поширюватися Європою. До цього моменту порцеляну привозили з Китаю і він вважався предметом справжньої розкоші, його навіть називали "білим золотом".
У 1707 році Еренфрід фон Чірнгауз одержав кераміку з червоної глини, через рік вдалося одержати білу порцеляну, а невдовзі і глазур.
У 1710 році у Мейсені виникла мануфактура з виготовлення порцеляни, за нею почали зявлятися і інші, і з 30-х років XVIII століття почали виготовлятися порцелнові сервізи, які виконувалися в єдиному стилі. Вперше з’явилась можливість сервірувати столи однаковим посудом. Також приблизно з XVII століття Европа відкрила для себе чай, каву і шоколад, відтак з’явився спеціальний посуд для цих напоїв. З 1730р. починають набувати поширеного використання філіжанки різної форми та місткості (загалом їх вигляд запозичили у Китаї), згодом європейські майстри додали до чашок ручки, а ще пізніше блюдця.
У XIX столітті у Німеччині і Австрії виник стиль бідермейєр (Слово Bieder у перекладі означає «простодушный, обивательский».) З’явився круглий стіл, який став центром салону ("чистої кімнати", кімнати, яку використовували лише для прийомів, недільних обідів і т.п.). Невід’ємною частиною святкового столу були квіти у вазах на розкішних підставках. Наприкінці XIX століття Франція стає визнаною країною хорошої кухні.
Наприкінці XIX -  на початку ХХ століття застільна культура продовжувала вдосконалюватися. Сам обід під час прийомів став коротшим, з’явилася традиція виголошення тостів. Сервізи тепер налічували багато предметів, все більше з’являлося спеціальних тарілок для окремих страв, для столових приборів винаходили нові метали і сплави. Особливу увагу почали приділяти мистецтву складання обідніх серветок.
ХХ століття вирізняється раціоналізацією часу і праці. Після закінчення Другої світової війни в царині харчування починається поступова "американізація". Набувають поширення виробничі лінії для виготовлення "швидкої їжі", відкриваються ресторани і кафе з "фаст-фудом". З’являються нові види прийомів: коктейлі, фуршети, тощо. Однак, останніми роками спостерігається різке підвищення зацікавленості у здоровому харчуванні. Відтак, традиції красивого сервірування столу повертаються.
Використано матеріали з "Повної енциклопедії етикету"
 
"Смакота" - Всі права застережено.
При використанні матеріалів сайту обов’язкове посилання на smakota.org.ua